Людей много на планете по имени земля.
Они рождаються на свет, чтоб прожить не-зря.
Помогают в жизни часто, ангелов сердца.
И ведут пути-дороги в царствие Христа.
Люди мира верьте в Бога.
В жизни Он всегда подмога.
Стоит только Бога попросить.
О Себе он вдруг напомнит,
и « пробелы» все заполнит
Всех людей, за их грехи простит.
Ты родился мой сыночек и пришел ко мне,
я склонилась к изголовью, радуясь судьбе.
И желала тебе счастья на твоем пути,
Что бы Бог помог напасти все снести.
Царство Божее настанет,
и никто из нас не станет.
Отрицать сей истины момент.
Люди мира, славьте Бога
Ведь у всех одна дорога,
Через веру к Господу придти.
Я осталась одинокой в жизни навсегда.
От судьбы своей не скрыться видно-никогда.
Вспоминать я буду часто, был ты у меня.
Посвятил жизнь свою людям видимо не зря.
Ты стоишь у кромки рая,
Сам Господь тебя встречает.
Только Ему руку протяни.
И открылись врата рая
Ты вошел в него, я знаю.
И обратно нет с него пути.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.