У Заздрості очі кольору ночі.
Думки не дають їй спати...
Я прала скатерки і штори в ночвах,
Читала казки ягнятам.
Три роки пані служницю хвалила –
За мову, за руки, за коси.
Втекла за діброву, прослала килим.
А Заздрість каміннячко носить.
Із кладки штовхає брата хлопчини,
Що кізку мою випасає.
На цямру кладе стебло маківчини,
Пелюстя чомусь обриває.
Та в Заздрості очі кольору ночі,
Хоч лик заквітчайте біло!
Я більше про неї писати не хочу.
У двір мій... сонечко сіло.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Урок - Тихонова Марина P.S.: ЯЗЫК – «неудержимое зло; он исполнен смертоносного яда. Им благословляем Бога и Отца, и им проклинаем человеков, сотворенных по подобию Божию. Из тех же уст исходит благоволение и проклятие: не должно, братия мои, сему так быть» (Иакова 3:8-10).
